Що вимагають правила
Єдиного правила для всього ЄС немає. Два приклади показують, що важливо:
- Баварія: засвідчувальний напис має вказувати на особливості документа, «зокрема на нерозбірливі слова, зміни або пропуски», якщо це не видно з самого перекладу. Якщо перекладено лише частину, це треба позначити (ст. 62 абз. 4 BayAGGVG).
- Польща, Професійний кодекс присяжного перекладача (TEPIS): переклад передає всі читабельні знаки, видимі неозброєним оком або через лупу, і описує нерозбірливі елементи (§ 29). Те, що можна прочитати через лупу або збільшивши скан на екрані, вважається читабельним; нерозбірливість треба зафіксувати в помітці (§ 34).
- Також за кодексом TEPIS: виправлення, дописки й закреслення — зокрема офіційні — відтворюють або стисло описують там, де вони є. Ознаки втручання — підчистки, змінені цифри, інший почерк чи колір чорнила — описують у примітці перекладача (§ 31).
Як діяти на практиці
- Спершу збільште, потім пишіть «нерозбірливо»: збільште скан і за потреби попросіть кращий скан або оригінал.
- Не вгадуйте імена: звіряйте рукописні імена з іншими документами клієнта, наприклад з паспортом, і позначайте розбіжності.
- Позначайте однаково: наприклад, [нерозбірливо] для слова і [підпис нерозбірливий] для підпису. Кодекс TEPIS передбачає для приміток перекладача стислі помітки курсивом у квадратних дужках (§ 30).
- Сумнівне, але читабельне — не «нерозбірливе»: наведіть найімовірніше прочитання й позначте сумнів у примітці.
Як допомагає Lingverra
Lingverra читає рукописні записи й позначає кожне місце, де розпізнавання непевне. Ви одразу бачите, куди треба придивитися. Чи читабельне місце і як його позначити, вирішуєте ви.
Читайте також: Переклад українських і радянських документів: 7 типових помилок