На перше питання відповідь зазвичай є в умовах використання та політиці конфіденційності самого сервісу. Читати їх варто до того, як вставити туди документ клієнта. Про друге — нижче.
Приклад: що пише сам сервіс
Візьмімо один із найпопулярніших перекладачів у Європі — DeepL. Його умови для безкоштовної версії написано прямо й чесно.
В умовах використання (Terms of Use, редакція листопада 2024 року) сказано:
“you may not use the Free Services for processing content containing confidential or personal data of any kind”
— тобто безкоштовні сервіси не можна використовувати для обробки вмісту з конфіденційними чи персональними даними будь-якого роду. І далі:
“The provision of content containing confidential and/or personal data is only allowed within a DeepL Pro subscription”
— передавати такий вміст дозволено лише в межах платної підписки.
У політиці конфіденційності (редакція жовтня 2026 року, розділ 3) про безкоштовний перекладач сказано, що завантажені тексти та їхні переклади зберігаються «for a limited period of time» — протягом обмеженого часу — і використовуються, щоб «train and improve our neural networks and algorithms», тобто для навчання й покращення нейромереж сервісу. Це стосується й виправлень, які користувач вносить у запропонований переклад.
Для платної версії умови інші: за тією самою політикою (розділ 4), після виконання послуги тексти видаляються і для покращення сервісу не використовуються.
Це не докір сервісу — він прямо попереджає. Проблема виникає, коли цих рядків ніхто не читає.
Друга половина роботи: переклад — це ще не документ
Припустімо, ви знайшли сервіс, якому можна довірити персональні дані. Лишається те, на що в присяжного перекладача йде найбільше часу. Онлайн-перекладач повертає текст. А клієнту потрібен документ: з таблицями там само, де в оригіналі, з позначкою кожної печатки й штампа на своєму місці, з підписами й рукописними позначками, з іменами в правильній транслітерації і з вашим засвідчувальним написом. Відновити такий макет вручну часто довше, ніж перекласти сам текст.
Тому вибір інструмента — це не лише «чи можна туди завантажувати дані клієнта», а й «скільки роботи залишиться після нього».
«Але я вставляю лише шматочок»
Найчастіше заперечення: «Я не завантажую весь документ, лише незрозумілий абзац». За GDPR це нічого не змінює. Персональні дані — будь-яка інформація про людину, яку можна визначити прямо чи опосередковано (ст. 4(1) GDPR). Абзац із медичного висновку з діагнозом і датою народження — уже персональні дані, причому особливої категорії (ст. 9 GDPR).
Те саме з «знеособленням нашвидкуруч». Якщо прізвище замінено на «Х», але в тексті лишилися дата народження, місто й номер справи, людину й далі можна встановити. Такі дані залишаються персональними (пункт 26 преамбули GDPR). Справжнє знеособлення — коли встановити людину неможливо жодними розумними засобами; для документа, який потім треба перекласти й засвідчити повністю, це майже ніколи не так.
Чому це стосується вас за GDPR
Коли ви вставляєте документ клієнта в онлайн-сервіс, цей сервіс обробляє персональні дані за вашим дорученням — тобто має бути вашим обробником. GDPR вимагає:
- обирати лише такого обробника, який дає достатні гарантії захисту даних (ст. 28(1) GDPR);
- укласти з ним договір про обробку даних (ст. 28(3) GDPR);
- не обробляти дані для цілей, несумісних із початковою (ст. 5(1)(b) GDPR — обмеження мети). Навчання чужої моделі на документах клієнта до мети «перекласти документ» стосунку не має;
- повідомляти клієнту, кому передаються його дані (ст. 13(1)(e) GDPR).
Якщо умови сервісу прямо забороняють завантажувати персональні дані або передбачають навчання на них, виконати ці вимоги неможливо — хоч якою зручною була б кнопка. А якщо ви працюєте на бюро як обробник, є ще одна умова: залучати свого субпідрядника, зокрема онлайн-сервіс, можна лише з дозволу бюро (ст. 28(2) GDPR).
Не лише сайти-перекладачі
Те саме питання варто поставити скрізь, куди йде текст документа:
- машинний переклад, вбудований у програму для перекладу чи в текстовий редактор, — він часто надсилає текст тому самому зовнішньому сервісу;
- розширення браузера, які перекладають сторінку чи виділений фрагмент;
- чат-боти зі штучним інтелектом, куди «швидко спитати, як це перекласти»;
- розпізнавання тексту на фотографії через онлайн-сервіс.
Для кожного — ті самі п’ять питань нижче. Платна версія сама собою нічого не гарантує: в одних сервісів платні умови справді інші, в інших — ні. Вирішує текст умов, а не ціна.
Як перевірити будь-який сервіс за п’ять хвилин
Відкрийте умови використання та політику конфіденційності і знайдіть відповіді на п’ять питань:
- Чи дозволено завантажувати персональні дані?
- Чи використовуються тексти для навчання моделей?
- Скільки зберігаються тексти і чи можна видалити їх самому?
- Чи є договір про обробку даних за ст. 28 GDPR?
- Де обробляються дані — в ЄС чи за його межами?
Немає чіткої відповіді хоча б на одне питання — документ клієнта туди не варто завантажувати.
Якщо документ уже туди потрапив
Буває. Головне — не вдавати, що нічого не сталося:
- видаліть у сервісі все, що можна видалити самому: історію, збережені тексти, завантажені файли;
- запишіть, що саме, коли й куди потрапило;
- оцініть, чи не є це інцидентом із персональними даними (ст. 4(12) GDPR). Якщо так — у контролера є 72 години на повідомлення наглядового органу (ст. 33(1) GDPR), якщо тільки ризик для людини не малоймовірний. Працюєте на бюро — повідомте бюро без невиправданої затримки (ст. 33(2) GDPR);
- на майбутнє — оберіть інструмент, який відповідає на всі п’ять питань.
Що сказати клієнту, якщо він запитає
Якщо клієнт питає, чи користуєтеся ви машинним перекладом, чесна відповідь сильніша за заперечення: «Так, користуюся — але лише сервісом, який за договором обробляє дані в ЄС, не навчає на них моделі й видаляє документ після роботи. Кожне слово перекладу я перевіряю й засвідчую особисто». Детальніше про таку розмову — у статті «„А мої дані в безпеці?“ — що відповісти клієнту».
Як це влаштовано в Lingverra
Lingverra зроблено для офіційних документів — а отже, і для персональних даних у них. Відповіді на всі п’ять питань — у його публічних документах:
- Так, саме для цього сервіс і призначений.
- Ні. Переклад виконується в ЄС на інфраструктурі, яка не зберігає запити й відповіді і не передає їх розробнику моделі.
- 72 години після видачі або вручну в будь-який момент; видалення криптографічне.
- Так, діє автоматично для кожного облікового запису.
- У ЄС; усіх субпідрядників перелічено публічно.
Але головне — на виході не текст, а документ:
- переклад у верстці оригіналу: колонки, таблиці, розташування штампів і печаток відтворюються в документі — макет не треба будувати заново;
- сумнівні місця підсвічено, а не вгадано — ви перевіряєте саме їх;
- імена й кирилицю транслітеровано за чинними стандартами (ISO 9 або паспортне написання);
- оригінал і переклад — поруч у двопанельному редакторі, правки просто на збереженому макеті;
- засвідчувальний напис за правилами вашої країни і ваша печатка — в експорті в PDF чи Word.
Перевірка, засвідчення й відповідальність лишаються за вами — Lingverra бере на себе рутину і робить це так, як того вимагає GDPR.
Детально і з посиланнями на GDPR — у статті «Куди потрапляє документ вашого клієнта, коли ви перекладаєте з Lingverra».
Коротко
- Безкоштовний перекладач — для текстів без чужих персональних даних. Його власні умови часто прямо це кажуть.
- «Лише абзац» і «прізвище прибрано» не роблять дані анонімними.
- Перед завантаженням документа — п’ять питань до умов сервісу. Немає відповіді — немає завантаження.
- Потрапило помилково — видалити, записати, оцінити як можливий інцидент.
- Обираючи інструмент, дивіться не лише на захист даних, а й на результат: текст чи готовий до засвідчення документ у верстці оригіналу.
Договір про обробку даних (ст. 28 GDPR)
Читайте також: Куди потрапляє документ вашого клієнта, коли ви перекладаєте з Lingverra
Читайте також: «А мої дані в безпеці?» — що відповісти клієнту