Транслітерація, транскрипція, переклад
Три поняття, які часто плутають. Перекладають зміст тексту. Імена ж не перекладають, а передають в іншу систему письма. Для цього є два шляхи: транслітерація, що передає знак за знаком за фіксованими правилами, і транскрипція, що орієнтується на звучання. Для офіційних документів зазвичай переважає транслітерація, бо вона однозначна й перевірна.
Саме з іменами це делікатно: неправильно переданим ім’ям можна спричинити те, що органи не пов’яжуть особу без сумніву з її іншими документами — з усіма наслідками для визнання й опрацювання.
ISO 9 — нормована транслітерація
ISO 9:1995 — міжнародний стандарт, що встановлює систему транслітерації кириличних знаків слов’янських і неслов’янських мов латиницею; його таблиця охоплює 118 знаків. Оскільки кожен знак передається за фіксованими правилами, те саме ім’я виходить однаково незалежно від виконавця.
Паспортне написання
Часто для особи вже існує латинське написання імені — а саме те, що в закордонному паспорті чи інших документах, що посвідчують особу. Це паспортне написання часто слідує іншим правилам, ніж ISO 9, бо орієнтується на вимову або на специфічні для країни конвенції.
У багатьох випадках паспортне написання переймають у текст документа або принаймні зазначають додатково, щоб усі документи особи узгоджувалися між собою. Яка система визначальна, залежить від країни призначення та органу, що вимагає — загального правила немає.
ISO 9 чи паспортне написання — коли що?
Дві системи не взаємозамінні довільно. Як орієнтир:
- Якщо орган вимагає нормованої транслітерації, ISO 9 — надійний вибір.
- Якщо вже є паспорт із латинським написанням, його варто врахувати, щоб уникнути суперечностей.
- У разі сумніву зазначають обидві форми — нормовану й паспортну, — щоб орган перевірки міг однозначно простежити відповідність.
Вирішальне не те, яка система «краща», а те, щоб вибір відповідав конкретному випадку й послідовно витримувався.
Чому послідовність вирішує визнання
Найчастіший камінь спотикання — не хибна система, а неузгоджене написання в межах того самого документа чи через кілька документів. Якщо ім’я з’являється в одному місці інакше, ніж в іншому, виникає враження, що йдеться про різних осіб.
Тому: один раз обрати метод і послідовно застосовувати його в усьому документі. Для кількох документів тієї самої особи написання має збігатися в усіх. Саме це органи перевіряють особливо прискіпливо.
Особливо складні літери
Деякі кириличні літери не мають простого відповідника в латинській абетці й передаються по-різному залежно від системи. Саме тут виникає найбільше розбіжностей. Літери на кшталт ж, х, ц, ч, ш, щ чи я в нормованій транслітерації виглядають інакше, ніж у звукоорієнтованій або в паспортному написанні.
Ім’я може через це існувати у двох правильних, але різних латинських формах — наприклад нормованій за ISO 9 і тій, що в паспорті. Обидві правильні самі по собі; визначальним є те, яка вимагається в конкретному випадку й що вона вживається послідовно.
Українська й російська — не те саме
Кирилиця не дорівнює кирилиці. Українська й російська абетки відрізняються окремими літерами, і ту саму особу можна транслітерувати по-різному залежно від вихідної мови. Хто перекладає український документ, має брати за основу українські правила, а не без перевірки переймати російське прочитання.
Це особливо стосується імен та назв населених пунктів, схожих, але не ідентичних у двох мовах. Сплутування вихідної мови швидко веде до хибного латинського написання.
По батькові та складені імена
У багатьох кириличних писемних культурах повне ім’я складається з імені, по батькові та прізвища. По батькові є сталим складником офіційних документів і має бути передане повністю — навіть якщо в цільовому документі виглядає незвично. Опустити його чи скоротити було б зміною змісту, тобто помилкою.
Щодо порядку й написання діє той самий принцип, що й для всіх імен: послідовно й перевірно. Якщо по батькові зазначене в одному документі, воно має з’являтися й уніфіковано в пов’язаних документах.
Назви населених пунктів та органів
Передають не лише імена осіб. Назви населених пунктів, регіонів та органів теж з’являються в документах і потребують опрацювання. Тут треба зважувати: деякі назви мають усталену німецьку форму, інші транслітерують. Органи та установи зазвичай перекладають, оригінальну назву можна додати.
Саме для місць, перейменованих після політичних змін, потрібна ретельність: перекладають назву, що стоїть у документі; сьогоднішню можна додати.
Коротка практична перевірка перед засвідченням
Перш ніж засвідчувати переклад, варто коротко глянути на імена:
- Чи взято за основу правильну вихідну мову (напр., українську чи російську)?
- Чи використано наскрізь ту саму систему?
- Чи є паспортне написання, яке треба врахувати?
- Чи передане по батькові повністю й правильно?
- Чи однаково опрацьовані назви населених пунктів та органів?
- Чи збігається написання з можливими іншими документами тієї самої особи?
Ці запитання перехоплюють найчастіші помилки, перш ніж вони призведуть до відхилення.
Поширені джерела помилок
Типові проблеми під час передавання кириличних імен:
- те саме ім’я по-різному написане в межах одного документа,
- паспортне написання проігноровано, хоча воно мало б бути визначальним,
- сплутування схожих знаків або діакритичних знаків,
- мовчазне змішування звукоорієнтованого й нормованого передавання.
Кожен із цих пунктів може призвести до відхилення. Тому короткий контроль написання імен перед засвідченням — це добре вкладений час.
Як транслітерує Lingverra
Lingverra застосовує чинні стандарти — ISO 9 чи паспортне написання — залежно від країни призначення й позначає транслітеровані імена в результаті. Так ви бачите з першого погляду, які імена передані, і можете перевірити їх цілеспрямовано, замість шукати по всьому документу.
Рішення про те, яке написання діє в конкретному випадку, лишається за вами. Програма дає чисту, відповідну правилам основу — фахова перевірка й відповідальність за остаточне написання за вами, як присяжним перекладачем.
Практичний виграш — у часі: замість шукати кожне ім’я вручну й передавати знак за знаком, ви отримуєте підготовлену, позначену версію й маєте лише звірити позначені місця. Це зменшує саме те джерело помилок, що найчастіше веде до відхилення — неузгоджене чи хибне написання імен.
Підсумок
Правильне передавання кириличних імен — не другорядна деталь, а часто саме той момент, від якого залежить визнання документа. Хто обирає відповідну систему — ISO 9 чи паспортне написання, — застосовує її послідовно й тримає написання уніфікованим по всіх документах особи, уникає більшості проблем. Ретельність з іменами одразу окуповується меншою кількістю запитань і відмов.
Читайте також: Переклад українських і радянських документів: 7 місць, де трапляються помилки