В Україні Порядок вчинення нотаріальних дій передбачає два шляхи: нотаріус засвідчує вірність перекладу або справжність підпису перекладача. Ось як це працює.
Порядок вчинення нотаріальних дій (наказ Мін’юсту № 296/5, розділ II, глава 8) розрізняє дві різні дії. Якщо нотаріус знає відповідні мови, він засвідчує саме вірність перекладу. Якщо не знає — переклад може зробити перекладач, а нотаріус засвідчує справжність його підпису. Це не одне й те саме: у другому випадку за зміст відповідає перекладач.
Пункт 2.2 глави 8 прямо вимагає: перекладач разом із документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію. Нотаріус не засвідчує підпис людини, яка просто володіє мовою, — потрібне документальне підтвердження фаху.
Якщо переклад вчиняється одночасно з іншою нотаріальною дією, він розміщується поруч із текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою: оригінал ліворуч, переклад праворуч. Переклад робиться з усього тексту документа. Якщо ж переклад на окремому аркуші — його прикріплюють до оригіналу чи копії, прошнуровують і скріплюють підписом та печаткою нотаріуса.
Імена в основному тексті подають так, як вони записані в паспорті особи. Таблицю транслітерації українського алфавіту латиницею затверджує постанова КМУ № 55 від 27 січня 2010 року. Форму ISO 9:1995 можна навести у виносці. Див. нашу сторінку про транслітерацію.
Lingverra відтворює верстку та печатки й застосовує правильну транслітерацію, позначаючи сумнівні місця. Перекладач перевіряє та підписує.
У Україна напис може мати такий вигляд. Lingverra автоматично додає ваше власне формулювання під готовим перекладом.
Я, перекладач, підтверджую правильність і повноту перекладу з …….